День краєзнавства «Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? …».

      Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів.   Саме до таких митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка.

        З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендар­ності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи — веселий, частіше — в задумі чи смутку. Долинув звід­ти в крихких уламках навіть живий голос її, випадково збережений у пробному записі фонографа.

      145 років тому народилася вона в сім’ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою. Своєю винятковістю і своєю зви­чайністю — усім вона дорога для нас. Хо­четься підкреслити, що була вона просто людиною і, ведучи оту «тридцятилітню вій­ну» з нападами хвороби, не мала якогось додаткового захисту проти болю. Коли їй боліло, то боліло, як і кожному, і можна зрозуміти, як жадалося їй звичайного люд­ського щастя, якщо, прикуту хворобою до ліжка, так радувала її навіть яблунева пелюстка, занесена весняним вітром у вікно.

     А звідки ж все-таки отой дух непоборний, що в найтяжчих випробах долі не дав роз­чавити себе? Звідки ота сила, що піднесла цю слабосилу дівчину над своїм часом, над своєю похмурою епохою?  Про це учні 10-Б класу Андрушівської гімназії дізналися під час проведеного 26 лютого Андрушівською районною бібліотекою для дорослих  спільно з вчителем української мови та літератури Островською Н. В. Дня краєзнавства 
«Чи тільки терни на шляху знайду,
 Чи стріну, може, де і квіт барвистий? …».    

     Під час цього заходу біля книжкової виставки «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає…»,

було проведено бібліографічний огляд  літератури «Безсмертна дочка Прометея» та літературну вікторину «Співачка досвітніх вогнів – Леся Українка». Діти не лише звернулися до образу Лесі Українки, до цього феномена людської стійкості, а й доторкнулися до огнистого слова поетеси, яке звучало «як гарячий поклик за долю, за волю і людські права». І нині ми з повним правом можемо говорити про Лесю Українку як про нашу сучасницю, бо її полум’яні твори завжди будуть живлющим джерелом духовної наснаги для нових і нових поколінь. 

  

                                                  

                                                                                      бібліограф райбібліотеки

                                                                                      Олена Люх