«Вогонь її пісень не згасять зливи літ»

                                                    Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»

                         Та даремна вже та осторога, –  

                             Вже прокинулись мрії і співи в мені…

                          Весно, весно, –  твоя перемога! 

                               

     Леся Українка народилася в лютому, але, от хочете – вірте, хочете – ні, мабуть якась вища сила зробила так, щоб ми вшановували її пам'ять в березні, і саме в такий гарний, сонячний день, адже в творах поетеси так часто згадується весна. Життя Лесі було зіткане з болю і смутку, але залишила вона по собі безмежну силу і жагу до життя. Саме весна дає надію на краще. Кожен сонячний промінчик, кожна набубнявіла брунька промовляють до нас: «Живіть на повну силу, радійте життю – воно прекрасне, цінуйте кожну хвилину подаровану вам Богом!». І Леся Українка всім своїм життям і своєю творчістю закликає нас не опускати руки, не впадати у відчай.

Літературний портрет «Син землі Поліської»

    «Ще й жайворонки не напташили тепла в поля й лу­ки, ще й шуга не зійшла з озер та заплав Уборті, а калина вже зацвіла, пелехатою копицею спалахнула на лівому забережжі, при тому завороті, до якого й нині, ніби на вечорниці, аж з-під Копища чи й Олевська приходять старі дуби-велети, осики-шептухи, яли­ни, в ношених ще за древлянщини зелено-голубих хі­тонах».

     Дивно, читаєш прозу, а відчуття – ніби це поезія, так злагоджено, лірично пливуть рядки перед очима. Так може писати лише людина, яка до нестями закохана в свій рідний край, його природу, історію, людей; людина, якій небайдуже, який слід залишить по собі.

     Олексій Опанасюк, наш незабутній земляк, з Брусилівського району, з краю житичів, 80-річчя від дня народження якого ми відзначаєм 29 березня. Письменник з душею поета. Художня творчість письменника, яка тяжіє до новелістики і будується на документальних матеріалах, завдяки художнім прийомам вражає нас красою рідної мови, простотою і водночас витонченістю і завершеністю.

Житомирщина з її містечками, селами, вулицями, водоймами, урочищами і звичайно ж людьми постає із сторінок його творів. Його творчість іде від життя, від пережитого і баченого, він вимогливо добирає слово, не легковажить ним, пише про те, що хвилює, і найбільше про рідне Полісся – ту землю та людей, з якими зводило життя, чиїми думами і ділами жив.

          Ось про це і розповідали бібліотекарі нашої книгозбірні старшокласникам на літературному портреті «Син землі Поліської», а огляд літератури «З краю житичів» завдяки вдалому використанню уривків з  творів допоміг краще зрозуміти їх красу і чарівність.

Бібліотеки і екологічне виховання

                                                                 Цінуй природу, бережи довкілля,

                                                            Люби комашку, звірів і птахів.

                                                                      «Роби добро» - хай буде ніби ціллю,

                                                                     Воно повернеться тобі серед років.

      На початку ХХІ століття над людством нависли три смертельні небезпеки: екологічна, ядерна та загроза моральної деградації людей. Можливість екологічної катастрофи уявляється зараз найбільш близькою та важко усуненою. Життя на Землі може зникнути перш за все від відсутності культури, від жорстокості, злоби, байдужості та варварського відношення до природи та свого ближнього.

      Ситуація в світі складається таким чином, що сучасна людина просто зобов’язана бути екологічно грамотною. Екологічна просвіта населення має на меті донести до кожної людини головну мудрість життя про те, що тільки оберігаючи природу людство збереже життя на планеті Земля. Збільшуються потреби населення в отриманні екологічної інформації, все більше представників культури та освіти усвідомлюють необхідність формування екологічної культури як запоруки виходу з екологічної кризи. Разом з тим закладів, що покликані займатися саме просвітницькою діяльністю, спрямованою на формування екологічної культури, не так багато. Серед них одне з центральних місць посідають бібліотеки.

      В бібліотеках повинно бути все необхідне для екологічного виховання і освіти: професійний рівень персоналу, багатий творчий потенціал, сформовані фонди книг і періодичних видань, інформаційні бази даних. У активі бібліотеки традиційні заходи, такі як виставки, ігри, вікторини, конкурси, усні журнали та голосні читання, свята і подорожі, зустрічі з екологами, бесіди, екскурсії, лекції і т. д. Крім того, бібліотеки шукають нові підходи, впроваджуючи форми роботи, що відповідають сучасним вимогам. Це презентації, відео репортажі, театралізовані вікторини, екотрибуни, фотоконкурси, брейн-ринги. З допомогою книги бібліотекарі прищеплюють читачам повагу до оточуючого нас світу природи. Бібліотеки працюють у тісній співпраці з дитячими дошкільними установами, школами, зацікавленими організаціями.

      Задля покращення роботи бібліотек в напрямку екологічного виховання населення 25 березня в районній бібліотеці відбувся районний семінар-практикум «Проблеми екології і роль бібліотек в екологічному вихованні населення». 

      Під час семінару сільські бібліотечні працівники отримали консультації фахівців районної бібліотеки для дорослих та для дітей: Шуйської Л.Д., Шостак Т.І., Мігунової О.В., Люх О.Ю. Висвітлювались питання: «Багатоаспектна екологічна проблема і роль бібліотек в її вирішенні», «Форми і методи роботи бібліотек по екологічній освіті населення», «Способи формування у юних читачів екологічних знань», «Інформаційно-бібліографічна діяльність на допомогу екологічному вихованню користувачів бібліотек». 

Великий син нашого народу - Тарас Григорович Шевченко

     

        

                Великий син нашого народу - Тарас Григорович Шевченко

     На календарі знову березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета, письменника (драматурга, прозаїка), художника (живописця, гравера), громадського та політичного діяча, фольклориста, етнографа, великого сина нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка.

      Трагічно важкий шлях якого до творчих висот визначив в образній формі Іван Франко : «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».

День краєзнавства «Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? …».

      Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів.   Саме до таких митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка.

        З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендар­ності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи — веселий, частіше — в задумі чи смутку. Долинув звід­ти в крихких уламках навіть живий голос її, випадково збережений у пробному записі фонографа.

      145 років тому народилася вона в сім’ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою. Своєю винятковістю і своєю зви­чайністю — усім вона дорога для нас. Хо­четься підкреслити, що була вона просто людиною і, ведучи оту «тридцятилітню вій­ну» з нападами хвороби, не мала якогось додаткового захисту проти болю. Коли їй боліло, то боліло, як і кожному, і можна зрозуміти, як жадалося їй звичайного люд­ського щастя, якщо, прикуту хворобою до ліжка, так радувала її навіть яблунева пелюстка, занесена весняним вітром у вікно.