Літературний портрет «Дорогами втрат і сподівань
Український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф» Євген Филимонович Маланюк належить до покоління, народженого на порубіжжі XIX та XX століть, долю якого вирішили події революційних перетворень початку XX століття. Залишивши окопи першої світової війни поручник російської армії. Є.Маланюк майже з перших днів народження Української Народної Республіки віддає себе служінню Україні. Йому довелося пройти з українським військом три довгих роки боротьби за українську незалежність. Причому бути з військом і тоді, коли армії УНР налічували 150 тис. вояків, а також коли вони з тріумфом переможців крокували площею перед святою Софією, і тоді, коли у війську залишалося п'ять тисяч воїнів і розтерзані українські армії відходили до збручанського кордону. Є.Маланюка ніколи не зраджувало почуття обов'язку перед Україною мобілізованого добою українського старшини: ні на шляхах фронтів, ні в таборах інтернованих вояків УНР у Польщі, ні у півстолітніх митарствах чужими світами у Польщі, Чехії, Німеччині, США. Наприкінці листопада 1920 року Євген Маланюк назавжди залишив Батьківщину. У польських таборах інтернованих вояків УНР, коли прийшла свідомість, що швидкого повернення на батьківщину не буде, прийшла свідомість продовжити служіння Вітчизні своїм словом.
Немає коментарів:
Дописати коментар