«Я помру, а Україна зостанеться» (біографічна розвідка до 180-річчя від дня народження Тадея Розеславовича Рильського)

 

Таде́й Розесла́вович Ри́льський – український громадський і культурний діяч, етнограф, економіст, «хлопоман». Батько Максима Рильського.

Народився 2 січня 1841 року у селі Ставище (тоді Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія, нині Попільнянський район, Житомирська область, Україна) в сім'ї заможного польського поміщика. Дід – Теодор Рильський, сквирський маршалок. Батько Тадея – Розеслав Теодорович Рильський – багатий гоноровий поміщик, учень Северина Гощинського. Він був один із найбагатших поляків, який взяв активну участь у повстанні 1863 року. За такий спротив його величезні багатства приватизувала імперія. Мати – княжна Дарина-Дорота, дочка мальтійського кавалера, князя Олександра Трубецького та Людвіки з Росцишевських. Бабуня Тадея по матері, Людвіка Трубецька була освіченою жінкою, харизматичною особою, яка відверто підтримувала антиросійські настрої, про що свідчать рапорти поліції.

В родині зберігали спогад про дивовижний порятунок прадіда Тадея Рильського – Ромуальда, який за часів Коліївщини навчався в Умані і потрапив до рук гайдамаків. За мить до страти 14-літній підліток заспівав український псалом «Пречистая Діво, Мати Руського краю», чим зворушив коліїв. Їхній отаман відпустив не лише юного спудея, а й усіх бранців, що мали загинути разом із ним. Згодом Тадей Рильський записав цю сімейну історію і надрукував її в журналі «Киевская Старина».

Шляхтич за походженням, Тадей унаслідував норовливий характер. Впродовж всього життя він ламав стереотипи та демонстрував, що й поміщики можуть ставитися до селян як до рівних. Із молоком матері Тадеуш убирав волелюбство та потяг до спротиву системі.

У сім’ї Розеслава Теодоровича було троє дітей: Тадеуш (Тадей), Юзеф (Йосип) і Магдалена. Бабуся Людвіка Казимирівна Трубецька займалася вихованням онуків. У рапортах поліцейських чиновників повідомлялося, що Тадей та Юзеф Рильські вели якісь особливі «дружні розмови» з «бабушкою Рыльських княгинею Трубецкою и Василієм Фрейгангом». Тадей отримав прекрасну домашню освіту, вільно читав газети, спілкувався польською та французькою. Тадей закінчив другу Київську гімназію і став студентом історико-філологічного факультету університету Святого Володимира. В університеті Рильський найбільше цікавився політичною економією. Був улюбленим учнем професора Миколи Бунге, який тоді пропагував вільну працю, приватну ініціативу, ринкову конкуренцію. Тадей Рильський серед перших у Російській імперії взявся за економіку вивільнених із кріпацької неволі селянських господарств.

Під час студій на історико-філологічному факультеті Київському університеті (закінчив його 1862 року) Рильський потоваришував із Володимиром Антоновичем і Павлом Чубинським, писав патріотичні проукраїнські статті, брав участь у перепохованні Тараса Шевченка, роздавав його твори селянам.

Після того, як хлопомани на чолі з Тадеєм Рильським і Володимиром Антоновичем восени 1860 року вийшли з польського студентського земляцтва, київський земський ісправник Подгурський подав «по інстанції» рапорт про «таємне товариство комуністів». Було відкрито справу проти братів Тадея й Осипа (Юзефа-Марціяла) Рильських  «О предосудительных сношениях студентов Киевского университета с крестьянами». Слідство встановило, що Тадей Рильський «посещал крестьянские избы и шинки», «читал дворовой прислуге поэму „Наймычка“» і співав із селянами народних пісень.

Після цього братів Рильських «высочайше повелено» направити для завершення навчання в Казанський університет під поліційний нагляд. Інформація про це дійшла до Герцена, а відтак потрапила на сторінки друкованого за кордонами Російської імперії журналу «Колокол». Ймовірно, це стало причиною скасування «высочайшего повеления», опальних братів залишили довчатись у Києві. При цьому за ними встановили суворий нагляд поліції, а хворому на сухоти Осипу заборонили виїхати на лікувальні води, і він помер 1862 року.

Справу «Об обществе хлопоманов и членов оного Антоновиче, Рыльском и Чубинском» офіційно закрили лише 15 квітня 1876 року.

Згодом Тадей Рильський став активним членом київської Старої Громади. Відданість ідеї служіння народу, поширення освіти та підвищення матеріального становища селян визначила його подальшу долю.

Успадкувавши від батьків родовий маєток (батько Тадея Рильського виділив його синові як третину спадку відразу по закінченні ним університету у 1862 р.) у с. Романівка (нині село Попільнянського р-ну Житомирської обл.), він перетворив його на базу своєї практичної діяльності.

 

Одружився зі своєю кузиною Людгардою, але дітей вони не мали. Відтак дружина невдовзі померла, а 1878 року одружився із простою неписьменною селянською дівчиною Меланією Чуприною. Її голос, чистий красивий спів, молодість (дівчині було лише 17), внутрішня і зовнішня краса полонили чоловіка. До слова, предків Меланії звільнив із кріпацтва ще Теодор Рильський, дід Тадея Розеславовича. Та жодні "класові" нерівності не позначилися на шлюбній ідилії. 24 щасливі роки прожили разом Тадей Розеславович та Меланія Федорівна. Причарувала шляхтича селянка своїм чарівним голосом. Щоб не робила - все зі співом. Пісень знала безліч. Тадей міг вічно слухати їх. Він любив різні українські пісні, іноді тужливі, іноді веселі задиркуваті - які в ту годину на душу лягали…

В шлюбі було троє синів: Іван (1880-1933) – український перекладач, Богдан (1882-1939), Максим (1895-1964) – український поет, названий на честь Максима Залізняка.

                                                     

                         

Рильський прожив у с. Романівка 40 років, зреалізувавши власне життєве кредо – вивчення життя народу, пізнання його світогляду, покращення побуту селян і розвиток їхньої самосвідомості. Будучи католиком, пустив до свого будинку православну церковно-парафіяльну школу, а потім власним коштом збудував для неї окреме приміщення, в якому були кабінети фізики та хімії. Утримував школу власним коштом, сам учителював у ній майже 20 років.

Захопившись ідеями західноєвропейського соціалізму, Рильський роздав селянам маєток, палац дозволив розібрати на будівельні матеріали, а сам жив у звичайній хаті.

За 40 років господарювання в Романівці не мав жодної тяжби з односельцями, виконував обов'язки почесного мирового судді. Досконало вивчивши цивільні закони, він давав безкоштовні юридичні консультації романівцям і жителям навколишніх сіл, складав селянам потрібні папери і виступав у судах як їхній адвокат. Допоміг сільській громаді дешево купити землю в сусідського поміщика, а місцевим орендарям – закріпити за собою орендовані землі.

Укомплектував бібліотеку для селян.

 Його "мужикофільське" поводження забезпечило популярність серед селян, а також викликало скарги на нього та звинувачення в неблагонадійності з боку сусідів-поміщиків.

В університеті найбільше цікавився політичною економією. Друкував свої праці з економіки, соціальних тем, етнографії й фольклору у часописі «Основа» (Санкт-Петербург) під псевдонімом Максим Чорний. Остання стаття (кн. 2, 1862) була присвячена саме економічним положенням, які доводили недостатність селянських земельних наділів за уставними грамотами 1861 року. Відтак розвинув економіко-правову тему.

Започаткував фахову українську економічну термінологію, фундаментальну працю «Студії над основами розкладу багатства». За визнанням Івана Франка, вони стали «першою працею по економії суспільній на нашій мові».

Серед перших у Російській імперії взявся за економіку вивільнених із кріпацької неволі селянських господарств. Задовго до столипінської земельної реформи він дійшов висновку про її необхідність. На переконання Тадея Рильського, без оренди панської землі з наступним її викупом багатодітні хліборобські родини не прогодують навіть себе. Тому в державних інтересах – створити спеціалізовані земельні банки для надання селянам кредитів, що дасть можливість найпрацьовитішим досягнути заможного стану.

За своїми економічними поглядами він був прихильником економічної свободи на основі приватної власності.

Соціальні та національні погляди Рильського викладені в праці "До вивчення українського народного світогляду" (1888). Його філософське кредо – еволюційний розвиток, взаємозумовленість явищ і процесів, важлива роль історико-культурних чинників у соціальному поступі. Носіями та чинниками еволюції суспільного життя вважав народний світогляд, економіко-культурні традиції, зміну правових інститутів.

Тадей Розеславович протягом тривалого часу досліджував світогляд, побут і творчість трудового народу. Він написав чимало праць з української етнографії й фольклору, а також на соціальні й економічні теми.

Він прожив шляхетне життя, жодного разу не зрадивши своїм переконанням та поглядам, і звісно, єдиній любові…

Помираючи, Тадей Розеславович попросив рідних відчинити вікно, щоб було чутно, як співають на току його улюблених пісень дівчата. На смертному одрі він сказав: "Я помру, а Україна зостанеться"… Його не стало 7 жовтня 1902 року. Сотні людей із Романівки та навколишніх сіл проводжали його в останню путь, дякували за доброту, допомогу, науку жити і господарювати на своїй землі. Тадея Рильського поховано за селянським звичаєм на звичайному сільському кладовищі - як він і заповів. 

Усім своїм життям він довів, що справжня шляхетність криється в простоті та великодушності. 

Тадей Розеславович Рильський належав до тих передових людей, яких з абсолютною впевненістю можна назвати високим словом − просвітитель. Найвагоміша заслуга цього великого патріота в тому, що він став першопрохідцем на шляху духовного відродження українства. Його служіння інтересам народу – приклад для мільйонів послідовників, серед яких на чільному місці його син Максим – славний нащадок того самого Тадея.

                                   Тадей Рильський (ліворуч) із сином Максимом

                                              та Володимиром Антоновичем

 

 

 

 

 

Матеріал підготувала:                          методист МБ Лілія Шуйська