Відомий український художник, мандрівник, філософ Юрій Камишний навчився бачити світ не лише очима. Він пише на полотні переживаннями душі та порухами серця. В його картинах - запах, звук, історія та почуття переплітаються в живописній поемі.
Юрій Камишний, хоча й виріс у місті,
надзвичайно закоханий у самобутню красу українського села. Долає він іноді
десятки кілометрів, аби віднайти й зобразити в етюді стару забуту хатинку чи
криницю. І кожна з них не схожа на іншу, в кожній з них - своя історія, своя
доля. Українська хата, що нині практично зникає з лиця Землі, - пам'ятка історії, символ сім'ї, материнства, Батьківщини. Тому й прагне художник
закарбувати в Живописі, зберегти для нащадків те, що належить усім, все, що
дала нам культура.
За таку роботу
удостоєний Ю. Камишний звання - Заслужений художник України, він є членом
Національної спілки художників України, лауреат премії Лесі Українки. Цими
днями він удостоєний літературно-мистецької премії І. С. Нечуя-Левицького.
Саме творчості Ю. Камишного і присвячений слайд-вернісаж "Сільські мотиви у творчості Юрія Камишного", який влаштували працівники Андрушівської районної бібліотеки для учнів класу образотворчого мистецтва місцевої школи мистецтв з нагоди 55-річного ювілею художника-земляка, Заслуженого художника України.
Немає коментарів:
Дописати коментар