Курси? - Прекрасно!

Курси? – Прекрасно!

   На минулому тижні дощові дні змінювались справжньою літньою спекою. Незмінним залишалось одне – всі працівники галузі культури нашого району кожен ранок з’їжджалися до районного будинку культури, бо ж – курси підвищення кваліфікації.

     Обласний центр підвищення кваліфікації працівників культури, мистецтва та туризму в черговий раз направив бригаду обласних спеціалістів в наш район.

     Тема навчання «Діяльність сільських закладів культури по відродженню і розвитку національної культури в умовах сьогодення», –  актуальна і цікава. Загальні лекції читали філолог, психолог, правовий інспектор, фахівець з обласного краєзнавчого музею.

                                         

     З бібліотечними працівниками окремо працювали фахівці Житомирських обласних бібліотек: Н.Й. Семенюк, Л.А. Мозгова, Т.К. Данилевич, В.А. Пивоваров, Г.Г. Козаченко, Л.Я. Баздирєва, Ю.І. Мельник.

                                  

                                                         

     Лекції змістовні, пізнавальні, наповнені потрібною інформацією, які дають, як то кажуть, «їжу для розуму». Наприкінці курсів сільські працівники, розділені на групи, показували уривки масових заходів, які вони проводять в своїх селах. Бібліотекарі запропонували зустріч з поезією «Поезія – це скарб усіх віків», на яку запросили сільських поетес Огороднікову Г.Л. та юну Харчук Владиславу, яка лише починає свій поетичний шлях.

                       

     Знаєте, явка бібліотечних працівників за всі дні курсів 100-відсоткова. Це свідчить про те, що людям було цікаво і, головне, – корисно.

     Тепер залишилося застосувати отримані знання на практиці. Вперед!

 

                                                                                      Методист

«Мистецький червень»

«Мистецький червень»

     5 червня в м. Житомирі розпочало роботу традиційне щорічне обласне свято  декоративно-прикладного мистецтва «Мистецький червень».

     Виставки народних умільців кількох районів області прикрасили Новий Бульвар. Вироби майстрів Андрушівського району зачарували погляди відвідувачів довершеністю і справжньою майстерністю.

     Вишуканість форм, спокій в кольорах скульптури С.О. Когута,  –  і шаленство фарб та композицій картин із солоного тіста бібліотекаря с. Гальчин В.Г. Кравчук.

Поряд – народні ляльки та гармонія елементів, незвична випуклість стрічкової вишивки на сумках М.П. Ісмаілової, а також ніжні, витончені мережені вироби В.Ф. Рожко. Як завжди в центрі уваги ляльки-мотанки, вишиванки та рушники директора районної бібліотеки Н.В. Шпаківської.

     Картини Л.М. Роскопінського зупиняють, змушують замислюватися і несуть красу в душі. Митець також вперше представив виставку виробів різьби по дереву, якою засвідчив ще одну грань свого таланту.

     Всі народні умільці Андрушівщини, представлені в цьому році на виставці декоративно-прикладного мистецтва, носять звання «Майстер народної творчості» і вони його з честю підтвердили.

                                                                           Неоніла Шпаківська, 

                                                                           директор РБ

«Шляхи посилення взаємодії сільських бібліотек, органів самоврядування та навчального закладу»

«Шляхи посилення взаємодії сільських бібліотек,

органів самоврядування та навчального закладу»

      Дуже подобаються мені наші бібліотечні виїзні семінари: саме проведення і процес підготовки, коли ми, працівники районної бібліотеки, відвідуємо сільську бібліотеку, щоб допомогти на місці, підказати, як краще оформити інтер’єр і таке інше.  Обов’язково спілкуємося з сільським головою, так як від підтримки місцевої влади багато в чому залежить успіх роботи бібліотек на селі. 

Завжди під час таких відряджень доводиться спілкуватися з місцевими мешканцями. Особисто я під час подібних розмов чула лише схвальні відгуки про наших бібліотекарів і те, що бібліотеки потрібні на селі.

Це приємно.

     В одній з таких перлинок Андрушівщини, селі Степок, відбувся семінар-практикум на тему «Шляхи посилення взаємодії сільських бібліотек, органів самоврядування  та навчального закладу» . Тема, на мій погляд, дуже цікава і актуальна, так як ці взаємовідносини – база якісної роботи бібліотечної установи на селі.

     Бібліотекар Леся Дмитрівна Ліщенко познайомила гостей зі своєю установою, розповіла про свою роботу, співпрацю з сільською радою та школою.

     Сільський голова, Кулик Л.Б. розповіла про історію села, його сьогоднішнє життя.

                        

     Зі вступним словом виступила директор РБ Н.В. Шпаківська.

                                               

     Консультації надавали працівники РБ: «Бібліотека і влада: грані співпраці. Роль бібліотек у розвитку самосвідомості та правової культури населення» – методист Шуйська Л.Д.; «Бібліотека на допомогу класному керівникові та вчителям- предметникам: партнерство в учбовому процесі» –  бібліотекар РДБ Чернишова І.В.; бібліографічний огляд «Літературний календар літа» – бібліограф Люх О.Ю. 

                

     Досвідом роботи з колегами ділилися бібліотекарі сіл Нехворощ, Ст. Котельня, Павелки та Івниця.

             

     Як завжди під час таких семінарів, в рубриці «Майстер-клас», відбувся показовий масовий захід – подорож в історію «Українкою я народилася», 

     

                      

                                                      

який бібліотекар с. Степок підготувала і провела із старшокласниками місцевої школи.

                                                                                                        Методист 

Краєзнавча година «Андрушівщина: сторінки історії»

     Що залишимо ми своїм нащадкам? Які цінності у спадщину прийдешнім поколінням? Над цим питанням так чи інакше замислюється, мабуть, кожний. Нашого сучасника потрібно озброїти знаннями. Але для того, щоб відчути себе особистістю, побачити свій початок у духовному досвіді попередніх поколінь, своє продовження у майбутніх поколіннях, відчути свою відповідальність за те, що відбувається навколо, необхідно знати історію «малої Батьківщини», як ми часто величаємо свій рідний край, де з’явились на світ.

     Наш видатний земляк Максим Тадейович Рильський писав: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани».

     Інформаційна година «Уроки пам'яті людської»

     Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 року 11 квітня у світі відзначається День визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цю дату було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов із його воріт із сумно відомим написом “Jedem das Seine” – “Кожному своє”. Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека тощо.

     У цей день з метою збереження історичної пам'яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування Андрушівською районною бібліотекою для дорослих було проведено інформаційну годину «Уроки пам’яті людської».

    Біля книжкової виставки «11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів» бібліографом проведено огляд літератури «Війна за колючим дротом», який розкрив подвиг наших дідів та прадідів, до прожитого, пережитого і звершеного ними у роки воєнного лихоліття.

                   

                                                                    

     А нам усім ніколи не треба забувати про сторінки минулого. Важкий шлях пройшло «покоління війни» – голод, тяжку, виснажливу працю та багато мук, страждань та  випробувань. Ті, що залишилися в живих, сьогодні згадують усі ті роки з болем. Скупа чоловіча сльоза навертається на очі ветерана. Головне, щоб це більше не повторилося. «Щоб не повторилося», – відлунює в наших серцях. 

«Вогонь її пісень не згасять зливи літ»

                                                    Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»

                         Та даремна вже та осторога, –  

                             Вже прокинулись мрії і співи в мені…

                          Весно, весно, –  твоя перемога! 

                               

     Леся Українка народилася в лютому, але, от хочете – вірте, хочете – ні, мабуть якась вища сила зробила так, щоб ми вшановували її пам'ять в березні, і саме в такий гарний, сонячний день, адже в творах поетеси так часто згадується весна. Життя Лесі було зіткане з болю і смутку, але залишила вона по собі безмежну силу і жагу до життя. Саме весна дає надію на краще. Кожен сонячний промінчик, кожна набубнявіла брунька промовляють до нас: «Живіть на повну силу, радійте життю – воно прекрасне, цінуйте кожну хвилину подаровану вам Богом!». І Леся Українка всім своїм життям і своєю творчістю закликає нас не опускати руки, не впадати у відчай.

Літературний портрет «Син землі Поліської»

    «Ще й жайворонки не напташили тепла в поля й лу­ки, ще й шуга не зійшла з озер та заплав Уборті, а калина вже зацвіла, пелехатою копицею спалахнула на лівому забережжі, при тому завороті, до якого й нині, ніби на вечорниці, аж з-під Копища чи й Олевська приходять старі дуби-велети, осики-шептухи, яли­ни, в ношених ще за древлянщини зелено-голубих хі­тонах».

     Дивно, читаєш прозу, а відчуття – ніби це поезія, так злагоджено, лірично пливуть рядки перед очима. Так може писати лише людина, яка до нестями закохана в свій рідний край, його природу, історію, людей; людина, якій небайдуже, який слід залишить по собі.

     Олексій Опанасюк, наш незабутній земляк, з Брусилівського району, з краю житичів, 80-річчя від дня народження якого ми відзначаєм 29 березня. Письменник з душею поета. Художня творчість письменника, яка тяжіє до новелістики і будується на документальних матеріалах, завдяки художнім прийомам вражає нас красою рідної мови, простотою і водночас витонченістю і завершеністю.

Житомирщина з її містечками, селами, вулицями, водоймами, урочищами і звичайно ж людьми постає із сторінок його творів. Його творчість іде від життя, від пережитого і баченого, він вимогливо добирає слово, не легковажить ним, пише про те, що хвилює, і найбільше про рідне Полісся – ту землю та людей, з якими зводило життя, чиїми думами і ділами жив.

          Ось про це і розповідали бібліотекарі нашої книгозбірні старшокласникам на літературному портреті «Син землі Поліської», а огляд літератури «З краю житичів» завдяки вдалому використанню уривків з  творів допоміг краще зрозуміти їх красу і чарівність.

Бібліотеки і екологічне виховання

                                                                 Цінуй природу, бережи довкілля,

                                                            Люби комашку, звірів і птахів.

                                                                      «Роби добро» - хай буде ніби ціллю,

                                                                     Воно повернеться тобі серед років.

      На початку ХХІ століття над людством нависли три смертельні небезпеки: екологічна, ядерна та загроза моральної деградації людей. Можливість екологічної катастрофи уявляється зараз найбільш близькою та важко усуненою. Життя на Землі може зникнути перш за все від відсутності культури, від жорстокості, злоби, байдужості та варварського відношення до природи та свого ближнього.

      Ситуація в світі складається таким чином, що сучасна людина просто зобов’язана бути екологічно грамотною. Екологічна просвіта населення має на меті донести до кожної людини головну мудрість життя про те, що тільки оберігаючи природу людство збереже життя на планеті Земля. Збільшуються потреби населення в отриманні екологічної інформації, все більше представників культури та освіти усвідомлюють необхідність формування екологічної культури як запоруки виходу з екологічної кризи. Разом з тим закладів, що покликані займатися саме просвітницькою діяльністю, спрямованою на формування екологічної культури, не так багато. Серед них одне з центральних місць посідають бібліотеки.

      В бібліотеках повинно бути все необхідне для екологічного виховання і освіти: професійний рівень персоналу, багатий творчий потенціал, сформовані фонди книг і періодичних видань, інформаційні бази даних. У активі бібліотеки традиційні заходи, такі як виставки, ігри, вікторини, конкурси, усні журнали та голосні читання, свята і подорожі, зустрічі з екологами, бесіди, екскурсії, лекції і т. д. Крім того, бібліотеки шукають нові підходи, впроваджуючи форми роботи, що відповідають сучасним вимогам. Це презентації, відео репортажі, театралізовані вікторини, екотрибуни, фотоконкурси, брейн-ринги. З допомогою книги бібліотекарі прищеплюють читачам повагу до оточуючого нас світу природи. Бібліотеки працюють у тісній співпраці з дитячими дошкільними установами, школами, зацікавленими організаціями.

      Задля покращення роботи бібліотек в напрямку екологічного виховання населення 25 березня в районній бібліотеці відбувся районний семінар-практикум «Проблеми екології і роль бібліотек в екологічному вихованні населення». 

      Під час семінару сільські бібліотечні працівники отримали консультації фахівців районної бібліотеки для дорослих та для дітей: Шуйської Л.Д., Шостак Т.І., Мігунової О.В., Люх О.Ю. Висвітлювались питання: «Багатоаспектна екологічна проблема і роль бібліотек в її вирішенні», «Форми і методи роботи бібліотек по екологічній освіті населення», «Способи формування у юних читачів екологічних знань», «Інформаційно-бібліографічна діяльність на допомогу екологічному вихованню користувачів бібліотек». 

Великий син нашого народу - Тарас Григорович Шевченко

     

        

                Великий син нашого народу - Тарас Григорович Шевченко

     На календарі знову березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета, письменника (драматурга, прозаїка), художника (живописця, гравера), громадського та політичного діяча, фольклориста, етнографа, великого сина нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка.

      Трагічно важкий шлях якого до творчих висот визначив в образній формі Іван Франко : «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».

День краєзнавства «Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? …».

      Великий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів.   Саме до таких митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка.

        З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендар­ності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Майже ніколи — веселий, частіше — в задумі чи смутку. Долинув звід­ти в крихких уламках навіть живий голос її, випадково збережений у пробному записі фонографа.

      145 років тому народилася вона в сім’ї Косачів, щоб стати для світу Лесею Українкою. Своєю винятковістю і своєю зви­чайністю — усім вона дорога для нас. Хо­четься підкреслити, що була вона просто людиною і, ведучи оту «тридцятилітню вій­ну» з нападами хвороби, не мала якогось додаткового захисту проти болю. Коли їй боліло, то боліло, як і кожному, і можна зрозуміти, як жадалося їй звичайного люд­ського щастя, якщо, прикуту хворобою до ліжка, так радувала її навіть яблунева пелюстка, занесена весняним вітром у вікно.